Класифікація видів робіт

Алгоритм класифікації

Під час розгляду етапів процесу важливо правильно визначити їхню роль у створенні цінності. Два питання розводять будь-яку операцію на три категорії — і кожна категорія веде до власного рішення, а не до спільного «оптимізувати».

Класифікуйте самостійно

Пастка більшості: усе, що «потрібне», записують у цінність. Перевірка проста — чи погодився б клієнт доплатити за цю операцію окремим рядком у рахунку. Якщо ні, це або бізнес-функція, або втрата.

Місце класифікації в аудиті процесу

Аудит за методикою MIRA починається не з вимірювань, а з розбору: що саме ми міряємо. Поки етапи процесу не рознесені за трьома категоріями, будь-яка цифра ефективності описує суміш корисної роботи й марної.

Практичний наслідок: коефіцієнт створення цінності (частка часу з категорії «цінність» у повному часі процесу) неможливо порахувати без цієї класифікації. На лінії пакування Лінкора він склав 44% — тобто 56% оплаченого часу не давали клієнту нічого.

Три категорії — три різні дії

1

Створює цінність → оптимізаціяЦю роботу не скорочують і не прибирають. Її роблять стабільнішою, швидшою, безпечнішою. Помилка тут коштує дорого: скоротивши цінність, ви псуєте продукт.

2

Потрібно для бізнес-функцій → усунення або мінімізаціяПрибрати не можна — вимагає закон, регламент або безпека. Але можна спростити, автоматизувати, суміщати з іншою операцією. Ветеринарний контроль скасувати не вийде, а от скоротити оформлення з 20 хвилин до 5 — цілком.

3

Не створює цінність → усуненняЄдина категорія, де правильна дія — прибрати повністю. Не оптимізувати переміщення на 80 метрів, а прибрати саму потребу в ньому.

Найпоширеніша помилка класифікації

Гілка «необхідний для виробництва — так, вимогам клієнта — ні».
Це переробка, доведення після браку, повторний контроль «про всяк випадок». Операція справді потрібна, щоб отримати продукт, — але потрібна вона лише тому, що раніше щось пішло не так. Клієнт за це не платить, тож це втрата, а не цінність. Саме тут команди помиляються найчастіше.